Солістка Міського Палацу Культури, неперевершена Анна Римчук , яка представляла Україну, отримала Гран-Прі в Італії на міжнародному конкурсі , де змагались конкурсанти з Італії, Казахстану , Росії, Литви , Естонії та України. По приїзді на Батьківщину з Анною вже поспілкувалися рівненські журналісти.
П`ятнадцятирічна рівнянка Анна Римчук із кожного пісенного конкурсу, у якому бере участь, приїздить з нагородою. Зараз у неї 9 гран-прі та 19 перших місць.
Коли її обрали серед найкращих переможців телепроекту "Зіркафест"для участі в міжнародному фестивалі-конкурсі мистецтв "Italian Break", що проходив в італійському місті Чизинатіко, їй зразу сказали, що українці ніколи нічого не отримували, тому завойоване гран-прі конкурсу стало цілковитою несподіванкою.
Зараз дівчина перейшла до 10 класу НВК "Рівненський обласний ліцей-інтернат". Мріє вступити до Київського інституту музики ім. Р. М. Глієра. Та водночас не відкидає можливості здобути паралельно іншу професію. А нині ж – вона активно подорожує різноманітними конкурсами та фестивалями, а ще – готується до Дня Незалежності та Дня міста, під час святкування яких обіцяє рівнянам музичний подарунок – презентацію авторських пісень.
- Анно, з чого почалася твоя пісенна кар’єра?
- Займатися співом я почала ще з 5 років. Виступаю досі від Міського будинку культури, була солісткою гурту “Фантазія”. Потім запросили співпрацювати з Палацом культури. Зараз ставимо спільні номери з танцювальними колективами. Починала я працювати зі зразковим ансамблем сучасного танцю "Діалогом", потім з "Dia-dance". Дуже класно працювати з балетом. Ми вже три роки разом, поставили разом 4 пісні. Думаю, добре, що я змалечку почала працювати з хореографами, бо зараз набагато легше. Запам’ятався перший номер з "Едельвейсом" на пісню "Водограй" на 20-ти річчя колективу. Дуже хвилювалася, бо там були маленькі діти – від 4 років. Пісня - класна, думаю, що ми її ще десь використаємо.
Активно брати участь у конкурсах почала два роки тому. Для мене стало несподіванкою, коли нещодавно запросили на виставку “Обдароване дитинство”, яка проходила у Рівненському обласному краєзнавчому музеї з 26 травня по 26 червня. Її організатори побачили у соцмережі Фейсбук, що я перемогла в олімпіаді "Голос країни" з джазового вокалу, і зацікавилися.
- Як ти потрапила на конкурс до Італії?
- Мене та ще декількох дітей відібрали серед найкращих учасників телепрограми "Зіркафест" на конкурс "Italian Break", що проходив у м. Чизинатіко в Італії. Брали участь у ньому конкурсанти з Італії, України, Естонії, Литви, Чехії, Казахстану, Росії. Мені першою довелося виступати на сцені місцевого оперного театру. Коли вийшла на виступ, то виявила, що сцена похилена, як для балету. А виступала я на підборах… Так було незручно стояти. Мене здивувало, що журі тут не сиділи за спеціальним столом, а були розкидані по всьому залу. Але так краще, я думаю. Бо конкурсанти вже не акцентують всю свою увагу тільки на журі, а дарують її всім глядачам. За умовами потрібно було заспівати дві пісні - на рідній мові та іноземній. Я виконала "Тече вода" (слова Юрія Рибчинського, музика Ігоря Поклада) та пісню у стилі джаз "At last" Етти Джеймс. Тоді я ні про що не думала, ні про виграш, ні про призи. Бо розуміла, що конкурс серйозний, це Італія. Тим паче, нас налаштували, що українцям там нічого не дають. Дуже велика була конкуренція. Особливо сильні вокалісти з Італії. Потім почали оголошувати результати. Дівчатам і хлопцям з України вже дали призові місця. А я і далі чекала разом ще з однією дівчиною з Казахстану. І коли нагородили дипломом за перше місце іншу конкурсантку, я зрозуміла, що у мене - гран-прі. Мама плакала, а я не могла повірити в це. Всі були шокавані.
- Раніше бувала за кордоном на конкурсах? Що найбільше запам`яталося з цієї поїздки?
- Так, була у Польщі, Угорщині. Їздила до Італії і минулого року. Але це був просто фестиваль. Тоді побувала навіть у Венеції. Там ми представляли свої вишиванки, нам влаштували справжню фотосесію у національному одязі. Цього разу ми були в Італії тиждень. Жили в курортному містечку, там надзвичайно гарні краєвиди та неймовірне море. Це старовинне місто. Дуже гарно поставилися до нас італійці. В останній вечір власники ресторану запропонували нам, конкурсантам з України, заспівати, бо знали, що ми виграли. Весь вечір ми співали різні хіти. Також їздили на екскурсію в Сан-Маріно. Цікаве місто, окрема держава в державі. Там дуже гарно, чимось нагадує наш Крим.
- Чи не важко такій молодій дівчині у світі шоу-бізнесу?
- Мистецька праця – дуже складна. Виснажливі репетиції до ночі, коли готуєшся до концерту. В голові дуже багато інформації, вона просто “кипить”. Треба пам’ятати слова, постановку номера. Ні в якому випадку не можна показувати, що важко, завжди співати без продиху. Продумати костюми, концепцію номера. Я завжди стараюся вигадати цікаві перфоманси, показати щось краще і цікавіше. Просто вийти і заспівати – не цікаво. Треба, щоб було шоу, цілі постановочні номери. Щоб у кожній пісні була своя історія. Також дуже важливе спілкування з глядачем. Завжди намагаюся встановити з ним контакт.
- Нині в твоєму музичному доробку – три кліпи. Розкажи, як тобі далася нова роль – актриси?
- Перший кліп вийшов, коли мені було 13, на пісню “Горянка”. Та перший серйозний кліп знімали на пісню “Я тобі сказала”. Вона написана була спеціально для мене. Про дівоче кохання, ще дитячі відносини. Кліп вийшов у 2015 році і тоді в мене все закрутилося. Дуже сподобалися знйомки. Ми провели цілий день у Києві. Пам`ятаю, що перед цим я зовсім не спала, дуже хвилювалася. Думала, що буде важко, відчуватиму себе незручно. Але була хороша команда і все дуже швидко й добре пройшло. Знімали ми в студії, біля Київського моря, на Подолі. Всі мене постійно підтримували. Особливо режисер Андрій Мухін. Третій кліп знімали на пісню "At last" на Шрі-Ланці у листопаді минулого року. Це був справжній емоушен. Це Неймовірні зйомки! Шум океану, пальми, морський вітер…
- Найближчим часом не плануєте знімати новий кліп?
- Сподіваюся, що на День Незалежності будуть якісь зйомки на авторську пісню "Голос". Трішки привідкрию завісу. Бо всім обіцяю, що скоро буде щось нове. Тож я планую презентувати авторську пісню вперше. Для мене це пісня про кохання та мій голос. Про те, як починалася моя кар`єра, як я шукаю себе, своє я. Свій стиль. А другу авторську пісню про Рівне презентую на День міста.
- Тож зараз ти готуєшся до нових проектів?
- Маємо дуже багато планів. Зараз проходжу прослуховування на "Таврійські ігри". Дуже великий перфоманс чекає на глядачів на День Незалежності та День міста. Ми готуємо з "Едельвейсом" номер з моєю авторською піснею про Рівне. Я надіслала учасникам "Едльвейсу" пісню, щоб послухали. І вже на наступний день мені зателефонували і сказали, що в них уже готовий танець. Я закохалася у цю постановку! Також у планах - сольний концерт. Він матиме формат мюзикла. Це буде сумісне шоу - з балетом, театральними постановками. Я розповідатиму про різні емоції, про найзаповітніші мрії кожної людини. Адже це буде концерт для всіх, не залежно від віку. Хтось мріє про перемогу на конкурсі, хтось - про взаємне кохання, хтось - про престижну роботу, хтось - про подорож з кордон. Звісно, у програму концерту увійдуть авторські пісні українською мовою. Зараз їх у мене сім.
- Ти вже має певний досвід, як артистка. На твою думку, чи правильно співаку-початківцю наслідувати свого кумира?
- Вважаю, кожен співак повинен бути унікальним. Вважаю, шо не потрібно з когось брати приклад - Бейонсе, Тіна Кароль, Ріанна. Можна взяти приклад наполегливості та характеру. Адже це у роботі - чи не найважливіше. Але не копіювати манеру. Треба зробити своє, щоб воно не було схожим на щось. Не потрібно когось копіювати, треба формувати самого себе.
- Хто тобі допомагає шукати себе?
- Насамперед - це батьки. Зажди підтримують мене. Також у мене сильна команда, яка працює над піснею, аранжировкою, танцями, співом, костюмами, світлом та іншим. Я вдячна, що вони завжди зі мною, підтримують. Ми спілкуємося однією мовою. Добре завжди почути думку цих людей, які є досвідченішими за мене. Вони постійно допомагають знайти в мені щось нове. Надзвичайно потужні у мене викладачі вокалу, до яких я їжджу займатися до Києва. А ще "Едельвейс", "Діалог". Дякую за те, що вони наполегливо працюють зі мною. Тому що танець - це важко. А мені потрібно ще й співати. Дякую Міським будинку культури та палацу культури. Вдячна дуже своїм друзям, які цікавляться моєю творчістю, постійно чекають щось нове. Всі вони надихають мене.
- Окрім співів, чим любиш займатися у вільний час?
- Я просто обожнюю випікати торти. Я - кондитер. Це - моя пристрасть. Ще люблю вишивати бісером ікони. Чимало з них подарувала друзям та рідним. Також розробляю сама дизайн сценічних костюмів. Якось разом з подругою розмалювали тканину яскравими фарбами, я намалювала сукню, яку хотіла, і мені її пошили. А ще складаю пісні, роблю на них аранжуваня. Але натхнення приходить до мене десь пізно ввечері, вночі. Буває і таке, що прокинуся, щось наспіваю, заграю, записую на диктофон і вже вранці придумую слова. Для мене головне, щоб у піснях, які я пишу і виконую, були знайомі моменти життя для кожного з глядачів. Щоб хтось почув слова і про себе міг подумати: "Так, я розумію її".